Словник української мови (1927)/допускати

by Борис Грінченко

◀ доптати

Словник української мови Борис Грінченко Д допускати

допускатися ▶

Київ: Горно, 1927

Допуска́ти, ка́ю, єш, сов. в. допусти́ти, щу́, стиш, гл. Допускать, допустить. Боже, як прийде час умерти, не допускай довго лежати — кажи прийти смерти. Ном. № 8304. Тільки допусти його до коша, а сам не рад будеш. Ном. № 4840.