Словник української мови (1927)/допрік
◀ допрівати | Словник української мови Д допрік |
допрікати ▶ |
|
Допрі́к, ку, м. Упрек, укор. Якими допріками палкими, якими гіркими його дорікала. МВ. II. 144.
◀ допрівати | Словник української мови Борис Грінченко Д допрік |
допрікати ▶ |
|
Словник української мови — Д
допрік
Борис Грінченко
1927
Допрі́к, ку, м. Упрек, укор. Якими допріками палкими, якими гіркими його дорікала. МВ. II. 144.