Словник української мови (1927)/допитливий

by Борис Грінченко

◀ допитки

Словник української мови Борис Грінченко Д допитливий

допитливо ▶

Київ: Горно, 1927

Допи́тливий, а, е. Пытливый, *испытующий. *— ро́зум. Любознательный ум. *— по́гляд. Испытующий взор, взгляд. Сл. Нік. Мати все те бачила допитливим оком. Левиц. Пов. 257.