Словник української мови (1927)/долуплювати
| ◀ долупитися | Словник української мови Д долуплювати |
долуплюватися ▶ |
|
Долу́плювати, люю, єш, сов. в. долупи́ти, плю́, пиш, гл. Оканчивать, окончить сдирание чего-нибудь.
| ◀ долупитися | Словник української мови Борис Грінченко Д долуплювати |
долуплюватися ▶ |
|
Словник української мови — Д
долуплювати
Борис Грінченко
1927
Долу́плювати, люю, єш, сов. в. долупи́ти, плю́, пиш, гл. Оканчивать, окончить сдирание чего-нибудь.