Словник української мови (1927)/долегати
◀ долатувати | Словник української мови Д долегати |
долегливий ▶ |
|
Долега́ти, га́ю, єш, гл. 1) Донимать, досаждать. См. Доліга́ти. 2) Настаивать, упирать на. Дак старий же долегав на те, щоб мерщій одружити сина. Черном.