Словник української мови (1927)/докучливий
◀ докучати | Словник української мови Д докучливий |
докучливо ▶ |
|
Доку́чливий, а, е. Надоедливый, причиняющий беспокойство. Мир. Пов. I. 134. Докучливі діти у Григора. Каменец. у. Докучливе допитування. Мир. Пов. I. 140.