Словник української мови (1927)/дозімувати

by Борис Грінченко

◀ дозиратися

Словник української мови Борис Грінченко Д дозімувати

дозір ▶

Київ: Горно, 1927

Дозімува́ти, му́ю, єш, гл. 1) Дозимовать, дожить зиму. 2) Докормить до конца зимы скот. Шкапина здихає і нічим дозімувати, — позичте хоч в'язку сіна. Грин. II. 208.