Словник української мови (1927)/дозиратися
| ◀ дозирати | Словник української мови Д дозиратися |
дозімувати ▶ |
|
Дозира́тися, ра́юся, єшся, гл. = Догляда́тися. Г. Барв. 523. Набере та й несе: хто там хиба дозирається. Лебедин. у. Ти до моєї пелени не дозирайся. Черниг. г.