Словник української мови (1927)/дозоляти
| ◀ дозолочувати | Словник української мови Д дозоляти |
дозорець ▶ |
|
Дозоля́ти, ля́ю, єш, сов. в. дозоли́ти, лю́, лиш, гл. Допекать, допечь кому-нибудь. Хиба я не знаю, як їм (вівцям) оцей дощ дозоля? Мир. ХРВ. 51.