Словник української мови (1927)/довговішний
| ◀ довговічний | Словник української мови Д довговішний |
довговічно ▶ |
|
Довгові́чний, довгові́шний, а, е. Долговечный, долголетний. МВ. II. 174. НВолын. у. Буде довговішний і на війні щасливий. К. ЧР. 41.
| ◀ довговічний | Словник української мови Борис Грінченко Д довговішний |
довговічно ▶ |
|
Словник української мови — Д
довговішний
Борис Грінченко
1927
Довгові́чний, довгові́шний, а, е. Долговечный, долголетний. МВ. II. 174. НВолын. у. Буде довговішний і на війні щасливий. К. ЧР. 41.