Словник української мови (1927)/довговічно
| ◀ довговішний | Словник української мови Д довговічно |
довгововний ▶ |
|
Довгові́чно, нар. Долговечно, долговременно.
| ◀ довговішний | Словник української мови Борис Грінченко Д довговічно |
довгововний ▶ |
|
Словник української мови — Д
довговічно
Борис Грінченко
1927
Довгові́чно, нар. Долговечно, долговременно.