Словник української мови (1927)/дзюбати
| ◀ дзюбастий | Словник української мови Д дзюбати |
дзюбатий ▶ |
|
Дзю́ба́ти, баю, єш, одн. в. дзю́бну́ти, ну, неш, гл. Клевать, клюнуть. Пшениці не дзюба, водиці не п'є. Бал. 82. Пане-господару, на вашім дворі да три голуби пшеницю дзюбають. Чуб. III. 417. Дзюба́ти насі́ння. Вылущивая есть семячки (о людях).