Словник української мови (1927)/державник
◀ державець | Словник української мови Д державник |
державність ▶ |
|
Держа́вник, ка, м. 1) Государственный человек. К. Дз. 172. *2) Сторонник государственности (народа).
◀ державець | Словник української мови Борис Грінченко Д державник |
державність ▶ |
|
Словник української мови — Д
державник
Борис Грінченко
1927
Держа́вник, ка, м. 1) Государственный человек. К. Дз. 172. *2) Сторонник государственности (народа).