Словник української мови (1927)/гільце

by Борис Грінченко

◀ гільтяй

Словник української мови Борис Грінченко Г гільце

гільцем ▶

Київ: Горно, 1927

Гільце́, ця́, с. 1) = Вильце́. Чуб. V. 187. 2) Убранное цветами и лентами деревцо, вокруг которого во время празднования Купала поют купальские песни; наз. оно также Мареною. Чуб. III. 195.