Словник української мови (1927)/гур-гур
| ◀ гурготіти | Словник української мови Г гур-гур |
гургуц ▶ |
|
Гур-гур, меж. звукоподражание грохоту. Гур-гур-гур! щось страшно загуркотіло, (їдучи) по-під вікнами, й стихло. Левиц. Пов. 317. А тут грім помаленьку: гур-гур-гур. О. 1862. V. 80. У М. Вовчка о рассыпавшихся бусах. Як ірвоне з себе коралі дорогі — геть одкинула, — тільки вони гур-гур, роскотилися. МВ. II. 160.