Словник української мови (1927)/гуркотіти

by Борис Грінченко

◀ гуркотіння

Словник української мови Борис Грінченко Г гуркотіти

гуркотливець ▶

Київ: Горно, 1927

Гуркоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. = Гуркота́ти 1. Грин. III. 673. Стукотить, гуркотить, як сто коней біжить. (Загадка: грім). Ном., стр. 291, № 47. На горищі шось стука та гуркотить. Мнж. 130. За громом громи гуркотять. Греб. 374.