Словник української мови (1927)/гуркотати
| ◀ гуркота | Словник української мови Г гуркотати |
гуркотій ▶ |
|
Гуркота́ти, кочу́, чеш, гл. 1) Грохотать, стучать. 2) Ворковать. Ой ну люлі, люлі! налетіли гулі, стали гуркотати, що дитині дати. Детск. песня. Ой голуб гуде, голубка гуркоче. Чуб. V. 280.