Словник української мови (1927)/грізьба
| ◀ грізно | Словник української мови Г грізьба |
гріло ▶ |
|
Грі́зьба, би, ж. Угрозы. Від постраху, від грізьби стуманіють. К. Іов. 58. Ні батькова грізьба, ні материна умова нічого не подіють з таким гульвісою. Мир. ХРВ. 132.