Словник української мови (1927)/грянути
| ◀ грянишний | Словник української мови Г грянути |
грянчастий ▶ |
|
Гря́нути, ну, неш, гл. Быстро двинуться, побежать, поехать. Ой вийду я за ворота, сюди-туди гляну: нема мого миленького, — я додому гряну. Чуб. III. 169. В мене дочка ледащиця, не ночує дома, як вечір настане, на вулицю гряне. Грин. III. 200.