Словник української мови (1927)/громадити
| ◀ громадження | Словник української мови Г громадити |
громадитися ▶ |
|
Грома́дити, джу, диш, гл. Сгребать (о сене, скошенном хлебе, горящих угольях). Пійшли сіна громадити. Рудч. Ск. I. 80. Кочергою жар громадила. О курах: гресть лапами. На улиці півничок громаде. Мет. 122.