Словник української мови (1927)/гриза

by Борис Грінченко

◀ гриз

Словник української мови Борис Грінченко Г гриза

гризанина ▶

Київ: Горно, 1927

Гриза́, зи́, ж. 1) Брань, ссора. Соловейків обминала, щоб тільки не було меж нами тієї гризи, тієї змажки та лайки. Левиц. Пов. 338. Там у їх гриза така завелася. Черк. у. 2) = Гризо́та = Гри́жа.