Словник української мови (1927)/грива

by Борис Грінченко

◀ грибочок

Словник української мови Борис Грінченко Г грива

гривак ▶

Київ: Горно, 1927

Гри́ва, ви, ж. 1) Грива. Стоїть кінь з золотою гривою. Рудч. Ск. I. 104. 2) Переносно: большие волосы. Ухопив за чесну гриву. Ном. № 3992. 3) Кучка травы, не захваченная при косьбе косою. Ном. № 10185. 4) = Гри́вка 2. Им. 179. Ум. Гри́вка, гри́вонька, гри́вочка. Грин. III. 677, 518.