Словник української мови (1927)/границя
◀ гранит | Словник української мови Г границя |
граничити ▶ |
|
Грани́ця, ці, ж. 1) = Гряни́ця. «Куди, синку, виїзжаєш?» — За границю по дівицю. Чуб. III. 464. 2) Исландский мох, Cetraria islandica L. Вх. Зн. 12. Ум. Грани́чка. Вх. Лем. 405.