Словник української мови (1927)/горобина
◀ горобець | Словник української мови Г горобина |
горобинець ▶ |
|
Гороби́на, ни, ж. Рябина, Sorbus Aucuparia L. Анн. 336. Вх. Пч. I. 13. Горобина роскинула зелений намет і рясно на їй ягід червоно-злотих. МВ. I. 156. Обступили стару, як горобці горобину. МВ. (О. 1862. III. 69).