Словник української мови (1927)/гони
| ◀ гонець | Словник української мови Г гони |
гонивітер ▶ |
|
Го́ни, гін, го́нів и го́ней, м. и ж. мн. Первоначально: длина вспаханного поля, — вспаханный участок в длину; а затем, мера поля и вообще пространства в длину различной величины от 60 саж. и более: до́брі го́ни — 120 саж., сере́дні — 80 саж., невели́кі — 60 саж. Вас. 197. Кот. Ен. сл. 7. В Одесском уезде до 160 саж. Орав наш переліг і потом обливався… А гони гнав та й гнав, назад не озирався. К. ДЗ. 12. Пішли вони по первому покосові до половини гін. Грин. I. 118. Чия пшениця, що довгії гони? Це ж того козака, що чорнії брови. Чуб. V. 103. Пройшовши відсіль гонів двоє… Котл. Ен. III. 38. Прудко біжить та річка гоней із двадцять. МВ. II. 74. Ум. Гінки́, гіночки́. НВолын. у. Їдні гінки засіяв пшеницею. НВолын. у.