Словник української мови (1927)/головництво
| ◀ головник | Словник української мови Г головництво |
головниця ▶ |
|
Головни́цтво, ва, с. Уголовное преступление, уголовщина, убийство. Шух. I. 33. Від тої годиноньки, як головництво сталося, вона без ума. Федьк.