Словник української мови (1927)/головний
| ◀ головкуватий | Словник української мови Г головний |
головник ▶ |
|
Головни́й, а́, е́. 1) Головной. Головна хустка. 2) Главный. Всі головні догмати нашої віри. Левиц. 3) Опасный, угрожающий смертью. Не ходи по болоту, там місце головне, — не один уже наклав головою.