Словник української мови (1927)/головиця
| ◀ головиха | Словник української мови Г головиця |
головище ▶ |
|
Голови́ця, ці, ж. 1) = Голова́. Буду драти паси од ніг до головиці. Чуб. Молодії молодиці, завивайте головиці. Чуб. III. 47. 2) = Дівич-ве́чір. КС. 1883. II. 397, 399. 3) Голо́виця. Родник. Шух. I. 211. Була там керниця-головиця — нора, якою з землі вода іде. Шух. I. 221. 4) = Голова́тиця. Вх. Зн. 11.