Словник української мови (1927)/дівич-вечір
| ◀ дівич | Словник української мови Д дівич-вечір |
дівич-вечіровий ▶ |
|
Діви́ч-вечір, чора, м. Девичник. Чуб. 99. КС. 1883. II. 372. Невеселий дівич-вечір у нашої молодої. МВ. I. 41.
| ◀ дівич | Словник української мови Борис Грінченко Д дівич-вечір |
дівич-вечіровий ▶ |
|
Словник української мови — Д
дівич-вечір
Борис Грінченко
1927
Діви́ч-вечір, чора, м. Девичник. Чуб. 99. КС. 1883. II. 372. Невеселий дівич-вечір у нашої молодої. МВ. I. 41.