Словник української мови (1927)/гогіт

by Борис Грінченко

◀ гогель-могель

Словник української мови Борис Грінченко Г гогіт

гогокати ▶

Київ: Горно, 1927

Го́гіт, готу, м. 1) Ржание. 2) Сильный и продолжительный звук, шум (См. гогота́ти). (На ярмарку) гогот та рейвах. О. 1862. VI. 98. *3) Гоготание. Сл. Нік.