Словник української мови (1927)/гидити

by Борис Грінченко

◀ гиджга

Словник української мови Борис Грінченко Г гидити

гидість ▶

Київ: Горно, 1927

Ги́дити, джу, диш, гл. = Гидува́ти. Каменец. у.

Гиди́ти, джу́, ди́ш, гл. Пачкать, марать; переносно: бесчестить. Вона мене гидить, а я в тому не вісна. НВолын. у.