Словник української мови (1927)/гаснути
| ◀ гасниця | Словник української мови Г гаснути |
гаспед ▶ |
|
Га́снути, ну, неш, гл. Угасать, потухать. На вітрі свічка гасне. Тліла искра, тихо дотлівала на роспутті широкому, та й гаснути стала. Шевч. 236. Крізь верби сонечко сияє і тихо гасне… День погас і все спочило. Шевч. 424. Гаснуть очі. Шевч. 224.
Гасну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Однокр. в. от гаса́ти. *2) Вспыхнуть, вырваться (о пламени). З чого, питаєте, загорілось? Та з печі гаснуло, а тут поблизу солома. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.