Словник української мови (1927)/гасати

by Борис Грінченко

◀ гасання

Словник української мови Борис Грінченко Г гасати

гасило ▶

Київ: Горно, 1927

Гаса́ти, са́ю, єш, гл. 1) Бегать, прыгать, метаться, усердно танцовать. Гасав і я, як божевільний по степах за кабардою. К. ЧР. 94. «Сіль сиплеться з кишені, сіль!» — кажуть чумакові, а він гаса. «А вже, — каже, — мені не до солі, коли грають на басолі». Ном. № 10076. *2) Носиться. Гасає по полю мов навіжений. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.