Словник української мови (1927)/гарбуз
◀ гарбовий | Словник української мови Г гарбуз |
гарбузеня ▶ |
|
Гарбу́з, за́, м. 1) Тыква, Cucurbita maxima. 2) Да́ти гарбуза́. Отказать сватающемуся. Сватало її багато парубків, так вона всім гарбуза давала. Чуб. II. 92. Покуштува́ти, взя́ти, з'їсти гарбуза́. Получить отказ при сватовстве. Ном. № 8976. Ум. Гарбузе́ць. Ув. Гарбузи́ще, гарбузя́ка.