Словник української мови (1927)/гайний
| ◀ гайнарь | Словник української мови Г гайний |
гайник ▶ |
|
Га́йний, а, е. 1) Мешкотный, медленный. Гайна робота. Вх. Зн. 9. 2) = Гаєви́й. Повій, вітре гайний. Гол. II. 793.
| ◀ гайнарь | Словник української мови Борис Грінченко Г гайний |
гайник ▶ |
|
Словник української мови — Г
гайний
Борис Грінченко
1927
Га́йний, а, е. 1) Мешкотный, медленный. Гайна робота. Вх. Зн. 9. 2) = Гаєви́й. Повій, вітре гайний. Гол. II. 793.