Словник української мови (1927)/відчахнутися

by Борис Грінченко

◀ відчахнути

Словник української мови Борис Грінченко В відчахнутися

відчахувати ▶

Київ: Горно, 1927

Відчахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Отделиться; отколоться (о ветвях). Оженив сина, а він і одчахнувсь — пішов жити до тестя. НВолын. у. Відчахнувсь від нашої православної віри. Стор. МПр. 169. От шкода! Яка гарна гілка відчахнулась. Харьк.