Словник української мови (1927)/відчалити
◀ відчай | Словник української мови В відчалити |
відчалювати ▶ |
|
Відча́лювати, люю, єш, сов. в. відча́лити, лю, лиш, гл. 1) Отчаливать, отчалить. Самі ученики його відчалили. Єв. І. VI. 22. Зараз поставивши возок з кіньми на пором і відчалили. Стор. I. 146. — каю́к од бе́рега. Оттолкнуть челнок от берега. Черном. *2) Переносно: Отталкивать, оттолкнуть, отвергнуть. Вона його (О. Марковича) одчалила. Г. Барв.