Словник української мови (1927)/відчай
◀ відцуруватися | Словник української мови В відчай |
відчалити ▶ |
|
Відча́й, ча́ю, м. Безнадежность. Употреб. лишь в выражении: пусти́ти на одча́й бо́жий, — на одча́й душі́. На все отважиться, делать, всем рискуя. Ном. № 2294 и стр. 286, № 2294.