Словник української мови (1927)/відсторонитися

by Борис Грінченко

◀ відстовбурчувати

Словник української мови Борис Грінченко В відсторонитися

відсторонь ▶

Київ: Горно, 1927

Відсторони́тися, ню́ся, нишся, гл. 1) Посторониться. 2) Отстраниться. Краще відсторонитись, ніж і собі у біду попасти. Мир. Пов. II. 103.