Словник української мови (1927)/відпокутувати
| ◀ відпоїти | Словник української мови В відпокутувати |
відполіскувати ▶ |
|
Відпоку́тувати, тую, єш, гл. 1) Искупить покаянием. Маруся… подалась у черниці, щоб свій гріх одпокутувати. Г. Барв. 455. *2) — за що. Поплатиться за что.