Словник української мови (1927)/відгулювати
| ◀ відгулити | Словник української мови В відгулювати |
відгуляти ▶ |
|
Відгу́лювати, люю, єш, сов. в. відгуля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Отпраздновать, отпировать. Зараз одгуляли весілля. Рудч. Св. I. 129. *2) О животных: случаться, случиться. Забірай і булану на поставень, буде пастися — бо вже відгуляла вчора. Пир. у., Конон.