Словник української мови (1927)/відбуватися

by Борис Грінченко

◀ відбувати

Словник української мови Борис Грінченко В відбуватися

відбудова ▶

Київ: Горно, 1927

Відбува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відбу́тися, бу́дуся, дешся, гл. 1) Исполняться, исполниться, совершиться, иметь место. Весілля відбулося вчора. *2) Відбува́тися да́лі. Продолжаться. Після цього з'їзд відбувався далі. Пр. Пр. 3) = Збу́тись. Вона прийшла, щоб тільки відбутись від людського нарікання. Левиц. I. 387. 4) = Відбу́ти. Брехнею не відбудешся. О. 1862. I. 32.