Словник української мови (1927)/ворушитися
| ◀ ворушити | Словник української мови В ворушитися |
ворушіння ▶ |
|
Воруши́тися, шу́ся, шишся, гл. Шевелиться. Ворушиться, і усом моргає, очима поводить. Кв. I. 126. Ворушіться ще, жили, поки живі. Ном. № 5934. Усюди… народ ворушився. Стор. М. Пр. 51.