Словник української мови (1927)/ворушити

by Борис Грінченко

◀ ворушило

Словник української мови Борис Грінченко В ворушити

ворушитися ▶

Київ: Горно, 1927

Воруши́ти, шу́, шиш, гл. 1) Шевелить. Не воруши гною, бо буде воняти. Ном. № 3289. 2) Трогать. Чорте, на груш, тільки мене не воруш. Ном. № 3837. Не воруште мене, не займайте мене, неначе ви й не бачите нічого. Кв. I. 88.