Словник української мови (1927)/виїздити
◀ виїзджати | Словник української мови В виїздити |
виїмковий ▶ |
|
Виїзди́ти, жджу́, зди́ш, сов. в. ви́їхати, їду, деш, гл. 1) Выезжать, выехать. Що-дня їдні виїздили, другі приїздили. Стор. М. Пр. 67. 2) Только несов. в. Об'езжать (коня).
Ви́їздити, джу, здиш, гл. Из'ездить. Ой виїздив всю країну, увесь білий світ. Мет. 139.