Словник української мови (1927)/виїзджати
◀ виїзд | Словник української мови В виїзджати |
виїздити ▶ |
|
Виїзджа́ти, жа́ю, єш, гл. = Виїзди́ти. Вже твій Юрочко з-за гори виїзджає. Мет. 177. Чоловік знає, коли виїзджає, а не знає, коли вернеться. Ном. № 11375.