Словник української мови (1927)/виснути
| ◀ виснувати | Словник української мови В виснути |
висок ▶ |
|
Ви́снути, сну, неш, гл. 1) Виснуть. 2) О человеке: торчать. Наймит усе висне в хаті, не йде на роботу. Рк. Левиц. *3) Околачиваться. І чого ти увесьденечки тут виснеш, наче тобі иншого діла немає? Звен. у. Ефр. 4) Взвизгнуть. Шпигнув його голкою, а він як не висне! Звен. у. Ефр.