Словник української мови (1927)/випрошуватися
| ◀ випрошувати | Словник української мови В випрошуватися |
випруджувати ▶ |
|
Випро́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. ви́проситися, шуся, сишся, гл. 1) Выпрашиваться, выпроситься. *2) Отпрашиваться, отговариваться. А як прийдеться до діла, то стануть випрошуватися, хто недугою, хто родинними справами. Лепкий.