Словник української мови (1927)/випрошувати
| ◀ випрохуватися | Словник української мови В випрошувати |
випрошуватися ▶ |
|
Випро́шувати, шую, єш, сов. в. ви́просити, шу, сиш, гл. Выпрашивать, выпросить. Тим тільки й живе, що випросить шматок хліба. Рудч. Ск. II. 162.