Словник української мови (1927)/випихати
| ◀ випитуватися | Словник української мови В випихати |
випихач ▶ |
|
Випиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. ви́пхати, хаю, єш и ви́пхнути, ну, неш, гл. 1) Выталкивать, вытолкнуть, вытеснять, вытеснить. Випихали з хати матір. Левиц. I. 411. Вона тебе випихає (заміж за удівця) на троє дітей, аби не за мене. Г. Барв. 233. Випхнули батька з хати. Левиц. *2) Набивать чучело.